ПРИЗРО, рідко. Присл. до призрий. Шестірний призро глянув на Жука і, посунувши руки в кишені, заходив по хаті (Панас Мирний, I, 1954, 333); — Та це… знайомі мої: учитель народний і… хоче у земство проситися, — показав на Оленку. — Гм! — буркнув Кочура, та й губу закопилив так призро (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 128).
ПРИЗРО
Тлумачення слова