ПРИЗЬБА, и, жін. Невисокий, перев. земляний насип вздовж стін хати знадвору. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи Гарненько, в білих сорочках (Тарас Шевченко, I, 1963, 310); Призьба підмащена жовтогарячою глиною (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 102).
ПРИЗЬБА
Тлумачення слова