ПРИВОРОТ

ПРИВОРО́Т, у, чол., також у сполуч. із сл. зілля. За народними новір’ями — те, що має чаклунську силу. — Коли ти така розумна, — звернулась вона до перекупки, — то в тебе либонь і привороту можна купити (Леся Українка, III, 1952, 714); Крашанок вдова взяла і до знахарки пішла. — Так і так, мовляв, бабусю.. Прожени мою турботу: дай хоч зілля-привороту, хоч нашли якусь ману на Оксану навісну! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 131);  * У порівняннях. Це все той Леонтович, що взяв нашу молодість у солодкий свій полон, що немов уві сні дав понюхати нам рідної пісні, як того зілля-привороту (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 84).