ПРИВІТА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням привітати і привітатися. Давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 193); — Славайсу, — сказав Тапасій, розпочинаючи привітання з кумою (Марко Черемшина, Тв., 1960, 101).
2. Те саме, що вітання 1, 2. Дзенькнув дзвоник, господар сам пішов одчинити, прихиливши двері з кабінету. Почулася розмова, привітання (Борис Грінченко, I, 1963, 539); Забувши.. своє панство, зустрів [господар] батька Пугача з таким привітанням, мов той у найдорожчих кармазинах (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 127); Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином (Юрій Яновський, I, 1954, 59).
На знак привітання — те саме, що На знак привіту (див. привіт). Стали всі три відділи довгими рядами перед зібраною громадою і склонили хоругви на знак привітання (Іван Франко, VI, 1951, 90); Офіцер підніс руку до кашкета на знак привітання (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 66).