ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який містить привітання; вітальний. Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Павло Тичина, I, 1957, 63); У кожному подарунку був привітальний лист (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 357);
// Признач. для привітання. Лунали пісні привітальні, Ми за дружні сідали столи (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 267); Духовий оркестр голосно заграв бравурний привітальний марш (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 571);
// Який виражає привітання. Після привітальних оплесків запанувало напружене мовчання (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 229); Кілька теплих привітальних слів — і ми збиралися заходити до хати (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 124).
ПРИВІТАЛЬНИЙ
Тлумачення слова