ПРИВІЛЬНО

ПРИВІЛЬНО. Присл. до привільний. За рікою привільно, широко розкинулось зелене Забужжя (Михайло Стельмах, II, 1962, 188); Ні дід, ні баба кавунів не сіяли, вважаючи, що на артільному баштані їм привільніше живеться й ситніше (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 140); Уперше в цьому році загримів грім.. Розкотилося, розляглося — широко, привільно… (Олесь Гончар, III, 1959, 394);
//  у знач. присудк. сл. Жито шепче мені, Як привільно навкруг, І тремтить вдалині Й потопа виднокруг… (Павло Тичина, I, 1957, 7); Любо, привільно В тишу гулять… (Павло Грабовський, I, 1959, 72).