ПРИВІЛЕЙОВАНИЙ

ПРИВІЛЕЙО́ВАНИЙ, а, е. Який має привілеї, користується привілеями. Католицька церква в ролі високооплачуваного і привілейованого слуги (імперіалізму) намагається духовно закріпачити трудовий народ (Юрій Мельничук, Обличчя.., 1960, 11); Вважаючи, що театр повинен бути політичною трибуною, Дідро рішуче відкидає станову локалізацію привілейованих французьких театрів (Мистецтво, 5, 1963, 27);
//  у знач. ім. привілейований, ного, чол.; привілейована, ної, жін. Особа, що має певні привілеї. Один лише Крук спав тут на тюремній постелі. Зате їв, як і всі привілейовані, в камері (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 491);
//  Який дає які-небудь привілеї, пов’язаний з привілеями. Становище майстрів на фабриці було привілейоване (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 199).