ПРИВАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИВАЛИТИ, валю, валиш, док.
1. перех. Підминаючи під себе, придавлювати, накривати кого-, що-небудь. Ліниво перевалюючися, покотився камінь униз, ..привалюючи маленькі кущики полину по дорозі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 20); — Барикада впала і привалила вас (Іван Франко, VI, 1951, 163); Черниш інстинктивно пригнувся на дно човна, важкий водограй з шумом привалив його зверху, обдав гострою хвилею з ніг до голови (Олесь Гончар, III, 1959, 352);
// чим. Валячи, нахиляючи щось, придавлювати, притискувати кого-, що-небудь. [Полковник:] Ти каменем привалив двері? Відвали каменя зараз! [Гадюка:] Сам відвали (Марко Кропивницький, V, 1959, 486);
// чув, як вони вдвох розвантажували машину. Дошки падали під самим наметом — здавалось, вони обоє хочуть привалити мене ними (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 67); * Образно. Тиша привалила каменем юрбу (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 317); — Я теж можу словом привалить. Так привалить, що й рукою не ворухнеш (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 308);
// безос. Засипати, завалювати, причавлювати кого-небудь. Здається, таку стіну тільки торкни, так і обвалиться, але спробуй — там тонни ґрунту. Були, правда, випадки, що й привалювало людей (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 78); В північному крилі обвал, там людей лавою привалило (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 114); Коли минув перший чад перших привітань і грізна дійсність безжалісно заглянула в очі, — наче каменем одразу всіх привалило (Гнат Хоткевич, II, 1966, 109).
2. перех. Валячи, нахиляючи, притуляти які-небудь предмети один до одного. Діставшись верхів’я мису, вони привалили два важкі камені, щоб вітер не розвіяв ватри, і почали розпалювати вогонь (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 294).
3. перев. док., неперех., розм. Прийти у великій кількості. Юрба росте, од потоку — білили полотно — поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (Андрій Головко, II, 1957, 218); «Діждався честі, — радів Йонька, не зводячи із сина очей, — он скільки людей за розумним словом привалило» (Григорій Тютюнник, Вир. 1964, 212); Першими привалили путіловські ковалі, які залишалися в місті, і ті, що не встигли виїхати (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 156);
// перен. Збільшитися, виявитися з більшою інтенсивністю (про силу). — Знав, що можуть наздогнати, і не тікав. Така сила мені привалила тоді (Андрій Головко, II, 1957, 509).