ПРИУРОЧУВАТИ

ПРИУРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИУРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., до чого, рідко, на що, чому. Навмисне влаштовувати збіг за часом однієї події з іншою. Як правило, в «Здобутку Жовтня» обжинки приурочують на день, в який виконають першу заповідь перед державою (Василь Минко, Повна чаша, 1950, 60); Наближалось якесь свято. Заступник голови, він же рільник артілі, приурочив до нього вихідний день (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 183);
//  Влаштовувати, організовувати і т. ін. що-небудь з нагоди якоїсь знаменної події, свята тощо. Ось уже призначено й день розширеного урочистого засідання фабричного комітету. Той день вирішили приурочити до сорокап’ятиріччя ленінського комсомолу (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 164); Колгоспники.. своїми силами й коштами будують клуб, закінчення якого вони вирішили приурочити до свята 1 Травня (Павло Тичина, III, 1957, 302).