ПРИТИ́ШЕНО. Присл. до притишений 2. Благеньке рядно висіло на вірьовці й відділяло дівчину від ясного, невідомого світу. За рядном у кімнаті притишено розмовляли (Олесь Донченко, III, 1956, 85); Орест притишено підсів до гурту і намагався зрозуміти, про що точиться дискусія (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 355); Над світом стьмареним пливе імла і дим, Підземні поїзди притишено гудуть (Микола Бажан, Роки, 1957, 210).
ПРИТИШЕНО
Тлумачення слова