ПРИТУПАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Те саме, що прийти 1. — Ми з товаришем до вас, рибонько, за великим ділом притупали, — почина до неї прикочуватись Назарко (Марко Вовчок, VI, 1956, 294); Юхим Боринець запізнився. Він притупав, коли вже поїзд рушив (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 215); * Образно. До діда притупали спогади-спогади… Дочка десь і в нього ж отака (Андрій Головко, I, 1957, 210).
2. Натомити від ходіння (ноги). Притупати ноги.