ПРИТОВКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОВКТИ, вчу, вчеш, док., перех., розм.
1. Поштовхами притискувати що-небудь до чогось. Забулькотів [Петро] із фляшки [пляшки] просто в горло порядну порцію, заткав потім фляшку корком і притовк його долонею (Іван Франко, IV, 1950, 391);
// Поштовхами трохи ущільнювати або розминати що-небудь (перев. з поверхні). Воєвода з слугою узялися за зброю, 3 патронташів дістали набої, Одкусили зубами, притовкли шомполами І насипали пороху вдвоє (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 34).
2. перев. док. Притоптати, прим’яти що-небудь ногами. Притовкти траву;
// Придавити, прибити, завдавши болю. Передня куфа [кухва] спала їй на ноги та притовкла їх, а задня, згубивши рівновагу, облила її водою, але Параскіца не звернула на це уваги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 273); — Хто перший сказав, що не буде її сватати? — То ж я пожартував, а в голові інше було. — В тебе, Левку, голова схожа на горнята-близнята: в одному борщ, а в другому каша. — Відкинься, Юрію, бо навіки притовчемо (Михайло Стельмах, I, 1962, 544).