ПРИТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приточити. Вискакував [Ванько] на вулицю — погратися з дітворою чи перед людьми похвалитись чобітками, дарма що приточені халявки на них красувались латками усіх кольорів (Михайло Стельмах, I, 1962, 207); Ваша історія з сойкою зовсім не до речі приточена (Іван Франко, IV, 1950, 358).
ПРИТОЧЕНИЙ
Тлумачення слова