ПРИ́ТІНОК, нка, чол.
1. Місце, прикрите від променів сонця або іншого джерела світла; затінок. * Образно. Вуса їжачаться, як у старого кота, і навіть в притінку, що заліг серед сивини неголеного підборіддя, ховається усмішка (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 147).
2. Те, чим прикривають що-небудь від променів сонця або іншого джерела світла для створення тіні. Зразу після садіння рослини поливають, і коли дуже суха сонячна погода, зразу притіняють папером або спеціальними притінками (Озеленення колгоспного села, 1955, 194).