ПРИТІКАТИ, аю, аєш, недок., ПРИТЕКТИ, ечу, ечеш, док.
1. тільки 3 ос. Рухаючись плином, надходити куди-небудь, наповнювати собою щось (про рідину).
2. перен. Постійно, безперервно прибувати куди-небудь (про людей). В Ростово-Суздальську землю притікало населення з інших земель, зокрема з Придніпров’я (Історія УРСР, I, 1953, 74).
3. перен., рідко. З’являтися, приходити куди-небудь, до когось. [Перун (до Рябини):] Кого припече, той, певно, до вас притече! (Іван Франко, IX, 1952, 395).