ПРИТЕМНІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до притемніти. — Ви он куди погляньте. — Мамайчук киває їм у протилежний бік, на схід, уже притемнілий, де на степовому крайнебі, низом виринаючи з імли, де-не-де перламутрово біліють хмари-оболоки (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 123).
2. у знач. прикм., перен. Який утратив своє колишнє значення. Одного зимового вечора дуже шумно і весело було в одній світлиці.. того славного і ясного колись, а тепер геть-геть притемнілого міста (Іван Франко, I, 1955, 318).