ПРИТЕ́МНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притемнити. А ще можна, не кваплячись, обійти притемнені зеленою тінню вузькі алеї Історичного парку (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 40); Ще здалеку він помітив, що вікна в будинку згасли. Лише з материної кімнати вибивалося притемнене завісками світло (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 431); Я підбігаю до неї [коняки], прощаючись, охоплюю обома руками її голову і бачу, як у великих, роками притемнених очах стоїть людська печаль (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 151);
// у знач. прикм. Часто згадувалася йому ніч, коли двоє принесли в притемнену горницю виліплену з сяйливого воску церкву (Павло Загребельний, Диво, 1968, 601); Притемнене сонце за хмарами диму Пливло, як по чорній, холодній ріці (Леонід Первомайський, I, 1958, 347).
ПРИТЕМНЕНИЙ
Тлумачення слова