ПРИТАРАБАНИТИ, ню, ниш, док., перех., фам.
1. Привести кого-небудь кудись, до когось (перев. силою або умовлянням). — Вони [безпритульні] с… слово дали нам, що не тікатимуть з дороги, — потвердив Старик, — і ви-виконали. Ми їх без варти притарабанили (Іван Микитенко, II, 1957, 562); — Дівчата! Дивіться, якого вам кидія привів! Тепер уже не буде угайки за снопами. Онисько, ось глянь, кого я до тебе притарабанив! (Любов Яновська, I, 1959, 100).
2. Принести що-небудь (перев. велике, громіздке). [Луїза:] Що ти там притарабанила? Влетіла без духу. А кошик назад принесла повним (Леся Українка, IV, 1954, 248); [Харитон:] Дайте ви мені дзеркальце за п’ятнадцять копійок срібла, так я вам отаке здоровенне притарабаню й ціле, єй-єй, ціле!.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 94); — Правда, хлопці? Гайда на станцію! Самі притарабанимо казан! (Іван Микитенко, II, 1957, 565).
♦ Притарабанить нетеча кого — уживається для вираження незадоволення з приводу появи когось небажаного. — Де ті в лихої години базари, а їх щовечора притарабанить сюди нетеча (Степан Васильченко, I, 1959, 271).