ПРИТАМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притамувати. Виструнчившись перед батальйонним, Шевченко опускав свої сині, як небо, очі з притамованою в них іронією… (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 124);
// у знач. прикм. В осінні беззоряні ночі того року в лісах і на болотах за Унечею [містечком] часто чути було притамовані оклики: — Стій! Хто йде? (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 38); Про Альошу тим часом ніби зовсім забули.. Та то була тільки притамована ворожість, бо кожний уважав його так чи інакше за причину всіх неприємностей (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 92); Притамований біль знов заворушився в душі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 40).
ПРИТАМОВАНИЙ
Тлумачення слова