ПРИСИ́ВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до присивіти. Скряга.. вже немолодий козак з довгими, трохи присивілими вусами (Іван Кочерга, I, 1956, 139); Ще нижче опустив Діоген свою присивілу голову (Іван Сенченко, Опов., 1959, 374); У нас, на човні, він — Василь Микитович Дума.. Присивілий. Лобатий. Вилицюватий (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 64).
ПРИСИВІЛИЙ
Тлумачення слова