ПРИСВІЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСВІТИТИ, свічу, світиш, док.
1. неперех., кому, чим і без додатка. Спрямовуючи світло в потрібному напрямку, допомагати краще бачити, розрізняти навколишні предмети, дорогу і т. ін.; світити. Служниця лізе вгору і присвічує ліхтарем в’язневі, що лізе слідом за нею (Леся Українка, II, 1951, 189); Попереду йшов Курлов, присвічуючи собі під ноги потайним трофейним ліхтариком. (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 262); — Ану, присвіти, — попросив він Тимка. Тимко черкнув обережно сірником, обкутав його долонями, направив світло Маркові в горщик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 257); * Образно. Ученням Леніна — не смолоскипом — присвічуєм туди, де висне тьма (Павло Тичина, Зростай.., 1960, 22);
// до кого — чого. Наближаючи джерело світла до кого-, чого-небудь, робити його видним. Хшановський взяв свічку, підійшов до Василини тихесенько, як кіт до миші, і присвітив до її лиця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 56); Спудеї з козаками, відчепивши олійного ліхтаря, що хитався за вітром над дверима шинку, присвітили до закоцюблого й побачили, що то — Панько Півторацький (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 422).
2. перех., чим. Освітлювати кого-, що-небудь на короткий відрізок часу. Кругом темно — хоч око виколи.. Помацки прийшлось йому пробиратись [до річки], хіба блискавиця присвічувала дорогу (Панас Мирний, I, 1954, 309); Присвічуючи шкалу цигарками і ліхтариками, наводчики востаннє перевіряли установки (Олесь Гончар, III, 1959, 155); В човні сидів літній чоловік; світло від сірника, що присвічував він ним годинника на руці, ореолом обкутувало його бюст (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 412); Глянув [вартовий] на перепустку, присвітивши її затемненим ліхтариком (Василь Кучер, Голод, 1961, 411).
3. неперех. Випромінювати неяскраве світло; світити. Підсліпий каганчик ледве присвічує з комина, допомагає підсліпим від сліз очам оглядати злиденне добро (Панас Мирний, IV, 1955, 297); Опришки йшли селом серединою вулиці, а ззаду їм присвічувало полум’я: то.. вже розгорався панський будинок (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 262); Сергієві навіть здалося, що він чує, як блискавиці сичать у темряві. Вони шалено металися по небу, присвічували понад землею (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 168).
4. перех., рідко. Запалювати що-небудь для освітлення. — Засвіти каганця, — наказує дід. — Не можна, що ви, діду! — злякалася мама. — Нічого, у запічку присвіти. Газети наші прийшли! (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 65);
// Припалювати, прикурювати (цигарку, люльку). Присвічує [Круп’як] цигарку і бачить, як поміж сирими рум’янцями Січкаря круглими таврами залягли сліди вітряних лишаїв (Михайло Стельмах, II, 1962, 196).