ПРИСТИ́ДЖЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пристидити. Пристиджені його вельможі На йолопів були похожі, Ніхто з уст пари не пустив (Іван Котляревський, I, 1952, 186); — От їм теж, мабуть, цікаво, а не питають, поки сам не скажу. — Ладно, — образився пристиджений гімназист. — Гадаєш, так уже й цікаво, що ти там надумав (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 18).
ПРИСТИДЖЕНИЙ
Тлумачення слова