ПРИСТОЙНІСТЬ

ПРИСТО́ЙНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до пристойний 1;
//  Ввічливість, хороші манери, пристойна поведінка. Я примостився до панни Анелі найближче, наскільки позволяла пристойність, і стежив, як вона шила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 255); — Піди скажи йому [їжакові]: Небритого такого не прийму… Пристойність в нас на першім місці! (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 17).
 Межа (межі) пристойності — норма поведінки, прийнята у певному суспільному середовищі. Примушувати ..десятирічну дівчину, надсаджуючись, дути у велику мідну трубу — те вийшло б за всякі межі пристойності (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 60); Безбородькр потемнів на обличчі. Зухвальство маклера переступало межі пристойності (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 421); Правила пристойності — правила поведінки, прийняті у певному суспільному середовищі. Чужоземці не раз дивувалися, як, поруч із сліпучою розкішшю магнатських прийомів, на них не додержувалося звичайнісіньких правил пристойності й чистоти (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 97); Вбиралася Марина в коротку спідничку до колін — всупереч моді й правилам дівочої пристойності, а кофтинку носила картату, з «шотландки», червоних і зелених клітин (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 44); Говорила вона їдко, не вибираючи виразів, не дотримуючись правил звичайної пристойності (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 134).