ПРИСТЕРІГАТИ, аю, аєш, недок., ПРИСТЕРЕГТИ, ежу, ежеш, док., перех., розм.
1. Те саме, що підстерігати. — Більш красти не будеш! — кричить пані. — Я тебе давненько пристерігаю, — аж от коли піймалась… (Марко Вовчок, I, 1955, 136).
2. також без додатка. Наглядати за ким-, чим-небудь. [Левко:] У нас люди хороші! Такі хороші, такі хороші, що де їх і шукать таких. Хоч би тиждень гуляли — буде безпечно. Самі люди ще й пристережуть, щоб хто лихий не нагодився… (Степан Васильченко, III, 1960, 416); — І куди, думаю, такого молодого взяли?.. Наберемося, думаю, з ним халепи, треба самому пристерегти, шкода юнака (Іван Ле, Наливайко, 1957, 57).