ПРИСТАВНИ́Й, а, е.
1. Який приставляють до чого-небудь. Бурчак допитливо позирає то на Зою, що притулилась на приставному стільці в колі.. молоді, то на Олену Му рову, яка замріялась у переднім ряді (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 282); Троє [голів колгоспів] примостилося на дивані, що стояв в найдальшому кутку кабінету, і лише двоє сіло біля довгого приставного столу (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 24); Навчились [слов’яни] робити облогу і здобувати фортеці, застосовувати при облозі міст стінопробивні тарани, каменеметальні машини, приставні драбини (Історія СРСР, I, 1957, 27).
2. Який пришивається, прикріплюється і т. ін. до чого-небудь. — Надпороти підкладку приставного коміра, і на бортовці зеленою ниткою нашито цифру двадцять п’ять … (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 216).
3. лінгв. Те саме, що епентетичний. Приставний звук.
▲ Приставний крок — ходіння, при якому одна нога приставляється до другої після кожного кроку.
Приставний крок — це виставляння ноги в будь-якому напрямі з наступним приставлянням до неї другої ноги в основну стойку (Художня гімнастика, 1958, 124).