ПРИСТА́РІТИСЯ, іюся, ієшся, док., розм.
1. Те саме, що пристаріти. Зросли і Менандрові діти, і сам він пристарівсь: кучерічорні припали морозом, думки поорали колись прехороше обличчя (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 165); Чимало часу збігло.. Моторний Ферідун уже пристарівсь, І пилом сад весни його припав (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 196); За днями дні летіли і минали; Пристарілось і те, що змолоду цвіло (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 196);
// Стати непридатним для вжитку після довгого користування. Новеє ситце на клинці, а пристаріється, так і сміття носять (Номис, 1864, № 5316).
2. перен. Перестати бути сучасним, актуальним.