ПРИСТА́НУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Зупинитися на місці; припинити ходу. Бадіка Танасій, що йшов позаду, пристанув на хвилину (Марко Черемшина, Тв., 1960, 99); Вартовий ще раз свиснув і пристанув під липою.., почав прикурювати люльку (Мирослав Ірчан, II, 1958, 87).
2. перен. На мить перестати битися (про серце); завмерти. Серце пристануло.