ПРИСПО́РЮВАТИ, юю, юєш і ПРИСПОРЯ́ТИ, яю, яєш, недок., ПРИСПОРИ́ТИ, рю, риш, док., діал.
1. перех. і без додатка. Збільшувати. — Якби жне твоя мила, Я б тебе й не манила. Приспоряй, боже, ночі На мої карі очі Часочків на п’ять — Милому спокою дать (Українські народні пісні, 1, 1964, 127); — Боюсь, щоб сьогоднішній виступ від самого початку не приспорив нам ворогів (Іван Франко, VI, 1951, 218).
2. неперех. Збільшуватися. Зранку сніжок потроху почав падати, все прибільшуючи та приспоряючи (Панас Мирний, III, 1954, 8).