ПРИСОЧИ́ТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, діал. Підстерегти, прослідити. Я таки присочила, хто в нас капусту краде (Словник Грінченка); — Е, постривай же .. Ми ж присочимо тебе! — та вже ото й чигали його, не спускали з очей (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 179); Моя Марфуша.. почала вечорами нишком кудись вчащати… — Куди це ти внадилась? — питаю. Мовчить. Вирішив присочити (Літературна Україна, 19.VI 1962, 3).
ПРИСОЧИТИ
Тлумачення слова