ПРИСКОРЕНО

ПРИСКОРЕНО. Присл. до прискорений 2, 3. Каштани по боках… каміння душу давить… по вулицях вузьких прискорено йдемо (Володимир Сосюра, I, 1957, 262); Остап прискорено зацьвохкав батогом, аж на війя став (Григорій Епік, Тв., 1958, 530); Розчервонілий і збуджений, він прискорено дихав, широко вимахуючи руками (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 381); В руках [Мухтарова] — її ніжні пальці. Чути, як прискорено пульсує кров, тремтить жіноче серце (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 51); На бистрині часу прискорено розвивається наша література (Радянське літературознавство, 5, 1964, 14).