ПРИСІ́ЛИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до присісти 4. Он під брамою купка селян — ще обпалених сонцем від літа, але вже скулених, обдертих, присілих порохом (Іван Франко, VII, 1951, 291).
2. у знач. прикм. Який осів, став низьким. Пана Лободу зустрічала [вдова] перший раз у сінях, як біскупового друга і сановитого гостя. Пригнутись попрохала в присілих дверях (Іван Ле, Наливайко, 1957, 210).