ПРИШИТИЙ

ПРИШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пришити. Теліпались довгі кінці пояска, пришитого ззаду до шлафрока (Нечуй-Левицький, II, 1956, 30); Гай квапливо розстебнув гімнастьорку і дістав з кишені, пришитої зсередини, маленький складений учетверо папірець (Олесь Гончар, III, 1959, 38).
 Мов (як, немов і т. ін.) пришитий хто — хтось не відходить від кого-, чого-небудь. Їй не страшно було, коло неї, мов пришитий, надежний [надійний] провожатий (Панас Мирний, I, 1954, 219); Софія заходилася прибирати в кімнаті. Микола ходив за нею, як пришитий (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 82).