ПРИШИ́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пришибти, пришибнути. Смутний болгарин і собі розговоривсь, тільки його душа не рвалась так гаряче, бо була дуже пришиблена деспотизмом (Нечуй-Левицький, I, 1956, 344).
Як (мов, немов і т. ін.) пришиблений хто — хто-небудь приголомшений, пригнічений чим-небудь. Грицько стояв, як пришиблений, дивився мовчки (Панас Мирний, II, 1954, 300); Ходив [Василь], мов пришиблений, та все думав (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 34).
ПРИШИБЛЕНИЙ
Тлумачення слова