ПРИШКВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИШКВА́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм.
1. Підсмажувати що-небудь на вогні.
2. перен., фам. Карати кого-небудь. Командир загону прискіпався до Яреська: — Ти їх [бійців] відпускав? Яресько, на мить зам’явшись, відповів, що — так, відпускав. — Ну, добре, — заспокоївся Килигей, — а то я вже хотів їм тут пришкварити (Олесь Гончар, II, 1959, 72).