ПРИЩУ́РЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до прищурити.
2. у знач. прикм. Який прищурився. — Яку б то мені знайти дівчину!? От якби таку: сині очі, трошки прищурені, а коса чорна як гайворон (Олекса Стороженко, I, 1957, 136); Лікар зняв окуляри і подивився на неї своїми прищуреними короткозорими очима (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 39).