ПРИЩУЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИЩУЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Те саме, що мружитися. Очі прищулюються, поволі стулюються повіки (Натан Рибак, Гармати.., 1934, 9).
2. Щільно притулятися до кого-, чого-небудь; притискуватися. І мати й дочка видерлись на піл, рядком прищулились до вікна, пильно і мовчки вдивлялися (Степан Васильченко, I, 1959, 199); Прищулившись одне до одного, вони мовчки дивились, як над світом поступово виднішає, зірки тануть в попелястому небі (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 253).
3. Ховатися, намагаючись бути непомітним. Лицар прищулюється в западині гори (Леся Українка, II, 1951, 205); Підступилися ближче і побачили: між двома полукіпками сидить, прищулився чоловік (Андрій Головко, I, 1957, 350);
// Затихати, зіщулюючись; причаюватися. Вона сховала голову між плечі й прищулилась, неначе сподівалась, що її ось-ось ударять (Борис Грінченко, I, 1963, 358); Злякано прищулився.. заєць (Олесь Донченко, II, 1956, 8); * Образно. Село заніміло і прищулилося (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 390).