ПРИЩЕПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРИЩЕПИТИСЯ, щепиться; мн. прищепляться; док.
1. мед., вет. Викликати в організмі потрібну реакцію внаслідок прищеплювання. Віспа прищепилася.
2. Зростатися з тканиною іншої рослини, надаючи їй або набуваючи нових якостей;
// Пристосовуватися до місцевих умов (про рослини); приживатися. — Мені коштувало чимало праці культивувати тут цю рослину [кофе]. Але тепер вона вже добре прищепилася (Юрій Смолич, I, 1958, 63); * Образно. В київських краях Горпина гарно прищепилася і все відтягала своє повернення на Чернігівщину (Юрій Яновський, Мир, 1956, 148).
3. перен. Вкорінюватися, ставати звичним. [Пархім:] Бачиш, як нескоро прищеплюється на селі усяка така новина, як читання, наприклад? (Марко Кропивницький, IV, 1960, 357); В селі пошана до старших прищеплюється ще з вербової колиски (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 28); Сестра була освічена, любила літературу, театр, і це змалку прищепилося маленькому Жуковському (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 123).
4. тільки недок. Пас. до прищеплювати.