ПРИШЕ́СТЯ, я, сер., заст. Прихід, поява. [Люцій:] А римські цноти нехай відродяться у християнських — вони доволі схожі між собою. З тим ми діждемось другого пришестя Христа і слави римської (Леся Українка, II, 1951, 421); В повітрі кружляло побуріле осикове листя — вісник пришестя справжньої осені (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 51).
♦ До другого пришестя — невідомо до якого часу, вічно. — Куди ти тютюн ламаєш, бодай тобі руки і ноги поламало! А бодай би ти не виліз з того тютюну до другого пришестя! (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 465).
ПРИШЕСТЯ
Тлумачення слова