ПРИРУ́ЧЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням приручити. У степовій та лісостеповій смугах населення переходило від мисливства до приручення тварин (Історія СРСР, I, 1957, 9); Скотарство виникло [в період неоліту] в результаті приручення тварин (Історія УРСР, I, 1953, 18).
2. розм. Справа, доручена кому-небудь.