ПРИРУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРИРУЧИТИСЯ, ручуся, ручишся, док.
1. Ставати ручним, свійським. Не всі різновидності дикої птиці однаково легко приручаються (Птахівництво, 1955, 19); Великий головний мозок у них кулястий і має численні закрутки, і тому дуже схожий на мозок людини. Ця обставина може пояснити пристрасть дельфінів до музики і здатність швидко приручатися (Наука і життя, 3, 1966, 21); — Диви, вона [чайка] зовсім ручною стала, — заговорила бабуся. — Та чого ж і не приручитись. Уже ж вони її годували, уже ж напихали (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 207);
// перен., розм. Ставати слухняним, покірним.
2. перен., розм. Звикаючи, освоюючись, постійно залишатися де-небудь, у когось. — У воді.., як пірнали з хлопцями в річці, міг [Єгорич] триматися три, а то й більше хвилин. Так що, може, й приручився б назавжди у тих водолазах, якби не війна (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 79).
3. тільки недок. Пас. до приручати. Спочатку [в період неоліту] тварини приручалися з метою створення запасів м’ясної їжі, а потім і для одержання молока, шкіри, вовни та інших продуктів (Історія УРСР, I, 1953, 18).