ПРИРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до прирозуміти. «Не треба листів..!» — хотів був гукнути Микола Павлович їй услід, але цікавість перечитати хитро прирозумілу принаду переважила, і він стримав себе (Любов Яновська, I, 1959, 375).
ПРИРОЗУМІЛИЙ
Тлумачення слова