ПРИРОДОЗНА́ВСТВО, а, сер.
1. Сукупність наук про природу, які вивчають будову, властивості й перетворення неживої та живої природи; природничі науки. Найновіші відкриття природознавства — радій, електрони, перетворення елементів — блискуче підтвердили діалектичний матеріалізм Маркса.. (Ленін, 23, 1972, 40); Історія розвитку вітчизняної науки свідчить, що російські вчені, які працювали в різних галузях природознавства, здавна зайняли почесне місце в світовій науці (Наука і життя, 11, 1958, 6); Характерною ознакою сучасного природознавства є творчий пошук (Знання та праця, 4, 1970, 6).
2. Навчальний предмет у середній школі, змістом якого є основи науки про природу. Я був учителем вищої початкової школи.. Викладав фізику, природознавство, географію, історію, гімнастику (Олександр Довженко, I, 1958, 14); Учитель природознавства має зібрані учнями зразки місцевих ґрунтів і рослин (Радянська Україна, 13.III 1946, 4).