ПРИРЕВНУВАТИ

ПРИРЕВНУВАТИ, ую, уєш, док., перех., до кого і без додатка. Відчути ревнощі; виявити почуття ревнощів. До такої хіба не приревнуєш? Ходить, як пава, як царівна! (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 248); — Соромно, хлопче, думати про людину те, що ти думаєш про Приревнував? Отелло нещасний! (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 394); Уразила [Марина] її, коли приревнувала свого чоловіка до неї (Панас Мирний, III, 1954, 366); [Шклянка:] Іди вже, бо он Рахваїл вертається сюди. [Параскева Митровна:] Лку приревнуй ще до Рахвала!.. (Марко Кропивницький, III, 1959, 121); З Ногорецьким — повний розрив. Приревнував, бачите, до своєї дівчини (Петро Колесник, Терен.., 1959, 138).