ПРИПИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИПИТА́ТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Розпитуючи, напрошуватися на що-небудь. [Мати:] Знайду собі невістку в поміч. Там є одна вдовиця — моторненька сама припитувалась через люди, то я казала, що аби Лукаш був не від того… (Леся Українка, III, 1952, 232).
2. до кого. Заводячи розмову, приставати до якогось товариства. Одразу розчервонілася [Текля] від першої чарки, до сусідок по столу припиталася, почала їм щось оповідати про своє життя (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 170); * Образно. Читання на веранді пливло, мов той струмок, метелики дзвеніли об скло, море безугавно припитувалось до німих скель (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 45).