ПРИПИСУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИПИСАТИСЯ, ишуся, ишешся, док.
1. Записувати себе куди-небудь. Народ приписувавсь в міщани, бо в Акерманщині панщанних селян не було (Нечуй-Левицький, II, 1956, 220); [Маруся:] Чого ж це ви так запишалися, чи не в міщане приписалися? (Марко Кропивницький, I, 1958, 73);
// Зараховувати себе до складу чого-небудь. Я селянський письменник, прямо від плуга. Чи можна мені до вашого «Плуга» [Спілки селянських письменників] приписатися? (Остап Вишня, I, 1956, 219); — Тільки, на мою думку, доведеться вам, дідусю, або піти в підмайстри, або приписатися до замкових майстрів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 119).
2. тільки недок. Пас. до приписувати. Багато валунів, яким приписувалось скандінавське походження, виявились, наприклад на Україні, місцевими, що мають походження з Українського кристалічного щита, складеного з гірських порід (Знання та праця, 1, 1966, 5); В зображенні Кармелюка [в повісті М. Вовчка «Кармелюк»] є багато романтичного. Йому приписується якась надзвичайна сила і врода (Українська література, 8 клас, 1957, 246); Приписав [лікар] мені tiocol і другі ліки (що звичайне при слабостях в легких [легенях] приписуються) (Леся Українка, V, 1956, 419); Текст шевченківського «Заповіту» абхазькою мовою надруковано 1960 року в Києві у збірнику «Заповіт» мовами світу. На жаль, авторство перекладу помилково приписується П. Услара, а втім, він належить Дмитрові Гуліа (Вітчизна, 3, 1964, 216).