ПРИПИНЯТИ, яю, яєш, недок., ПРИПИНИТИ, пиню, пиниш, док., перех.
1. Зупиняти рух кого-, чого-небудь, перев. на якийсь час. — Тпрру-у-у! Годі! — мовив Яким, припиняючи гнідка, і стрибнув з воза (Панас Мирний, IV, 1955, 323); Вона бігла б, та боялась, що її припинять, догадаються, що тікає (Борис Грінченко, II, 1963, 292); — От не думав, що зустрінуся, — і він нарочито припинив коня, надіючись на те, що старий зникне за бугром (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 74);
// у сполуч. із сл. трохи. Змушувати кого-, що-небудь рухатися повільніше. — Коли старостів пришлеш? — скрикнула Гашіца роздратовано в саме ухо Йонові. Йон припинив трохи коні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 248);
// Змушувати кого-небудь зупинятися (про щось). Пробігла [Леваптина] верстов зо дві. І враз думка одна припинила її (Борис Грінченко, II, 1963, 292).
2. у сполуч. із сл. хода, хід, рух, біг. Переставати рухатися; зупинятися. В лісі почулася голосна розмова. Передні зупинилися наслухаючи. Капітан підняв руку, щоб задні також припинили рух (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 338); Незвично бачити, як біля одного з курганів, де газик припиняє свій біг, з нього виходить людина — одинока людина (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 289); Машина припинила хід на вибої (Іван Ле, Опов., 1950, 116);
// у сполуч. із сл. трохи. Рухатися повільніше. Оксана мовчки озиралася до тітки і трохи припиняла ходу, щоб не відставала тітка (Любов Яновська, I, 1959, 50).
3. Зупиняти потік чого-небудь. І щодня ленінградки мили свої вулиці. І не обливали вас. Підійшов до кишки, ленінградка пальцем припинила струм, сказала: — Будь ласка, — і я собі пройшов сухий, як порох! (Остап Вишня, I, 1956, 306);
// Переставати постачати кого-небудь чимсь. З нового року може й зовсім припинять видачу жалування (Панас Мирний, V, 1955, 431); Згадав [Микола], як він бідував, коли батько відмовився від нього і припинив всяку допомогу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 16).
4. Переривати яку-небудь дію, процес, стан і т. ін., що триває. Щоб не припиняти зростання самодіяльних акторів, дикапці і далі будуть удосконалювати кожну роль (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 136); У графській оранжереї, крім пальм і цитронів, росла туя.., численні м’ясисті алое.., свіже листя яких негри прикладають до ран, щоб припинити кровотечу (Олесь Донченко, III, 1956, 43); Сходку довелося припинити, проте люди не розходились (Олесь Гончар, II, 1959, 215);
// Змушувати кого-небудь перестати робити щось. Він.. продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 177);
// Змушувати кого-небудь замовкнути. Вона хотіла вимовитись, але Шрам припинив її, взявши за руку, і рече: — Нічого тут не сталось, пане ясновельможний! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 86);
// Змушувати кого-небудь поводити себе відповідно до встановленого порядку; не давати безчинствувати. — А як же ми їх [мужиків] будемо припиняти? — сказав писар, — в нас є холодна та й більше ніякого страху на їх не маємо в руках (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 71); Що то воно? батька бити? Треба припинити (Словник Грінченка);
// Відміняти чинність чого-небудь. Рада Міністрів Української РСР має право припиняти рішення обласних Рад депутатів трудящих (Конституція УРСР, 1969, 14);
// у сполуч. із сл. справа. Відкладати або залишати без завершення. Незабаром до диблянської волості прийшов наказ: припинити справу з землею і відібрати її поки в Дениса (Борис Грінченко, II, 1963, 469);
// Бути причиною переривання якої-небудь дії, діяльності, якогось процесу. З голодом, з холодом та з третьою недугою дочапала [дівчина] щиро аж до московської границі — побралась би й далі, та вже смерть заступила й припинила (Марко Вовчок, I, 1955, 379); — Криза, що почалась минулого року в капіталістичних країнах,.. припинила роботу чи не в усіх отих «кращих» лабораторіях (Юрій Шовкопляс, Інженери. 1956, 132); Мене призначили завідувати Житомирською партійною школою, але польський прорив припинив цю роботу (Олександр Довженко, I, 1958, 17).
5. Переставати виконувати або переривати на якийсь час яку-небудь дію, діяльність, якийсь процес. Його очі налились слізьми. Раптом він ухопив шматок свинини й почав заїдати, час од часу припиняючи жування й часто дихаючи (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 181); Коли Вам доводилося чути що про «Сіяча», то дуже порадували б мене сповістивши, чи видавництво існус, чи припинило свою діяльність (Панас Мирний, V, 1955, 433); Наші сміливі полярні льотчики не припиняли польотів навіть у найсуворіший зимовий час (Вечірній Київ, 6.IV 1957, 4); Провчився [Улас] два курси, а на третьому змушений був припинити навчання: на зимовій сесії він не набрав потрібної кількості балів, і з нього було знято стипендію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 63);
// Замовкати. [Тетяна:] Я правду кажу. У Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти. А чому? [Терещенко:] Тетяно, припини!.. (Олександр Корнійчук, II, 1955, 289);
// у сполуч. із сл. себе. Робити над собою зусилля; стримуватися. Він обняв її й поцілував. Перший рух її був — випручатись. Але зараз же вона припинила сама себе і скорилась його поцілункові — одному, другому (Борис Грінченко, II, 1963, 286).