ПРИПИНАТИ, аю, аєш, недок., ПРИПНУТИ, ПРИП’ЯСТИ і ПРИП’ЯТИ, пну, пнеш, док., перех., розм.
1. Прив’язувати кого-, що-небудь до чогось. Коли ми наближаться стали До шинку, перед яким учора Ми свою дарабу припинали, В мене знов мороз на душу вдарив (Іван Франко, XIII, 1954, 338); У Ярослава Гішки, коли припинав до паркана коня, раз і другий сіпнулись руки (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 109); Микула.. шаблю купив, ще й ремінь до неї, і зараз-таки прип’яв собі її до боку (Осип Маковей, Вибр., 1956, 415); — Бичка я онде в переліску прип’яв (Іван Ле, В снопі.., 1960, 46); * Образно. — О, вже не втече! — обізвався Харитонів брат. — Ми вже прип’яли її [парафію] добрим налигачем. Другий Балабуха не швидко найдеться (Нечуй-Левицький, III, 1956, 71); * У порівняннях. [Тарас (один дивиться услід Тетяні):] Не можу вийти я звідсіль!.. Мов хто припнув до цеї хати залізним ланцюгом!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 150).
2. Прикріплювати, приєднувати, чіпляти що-небудь до чогось якимсь способом. Сідають [хлопці] рядом під дубом на землі, а один припинає кожному за чергою по кілька ґудзиків [реп’яхів] до пазухи… (Іван Франко, I, 1955, 259); Так шість раз той павук обривався, І шість раз він на стелю злізав, Але всьоме таки удержався Й до стіни свою нитку прип’яв (Леся Українка, I, 1951, 357);
// до кого — чого, перен. Змушувати постійно займатися чим-, ким-небудь, бути коло кого-, чого-небудь. — Хіба моя Марина мала? Хіба в неї руки чужі, щоб вона сина не виняньчила та не виносила? Та я сам її припну до дитини… (Панас Мирний, IV, 1955, 227);
// перен. Пов’язувати що-небудь з чимсь. Все, що він помічав перед себе, він зараз припинав до одного — до свого питання (Борис Грінченко, II, 1963, 55);
// перен. Давати кому-небудь влучне прізвисько. Тільки один «грек» ішов спокійно.. і, здавалось, цілком не приймав на свій рахунок епітету «фараон», який прип’яла йому свавольна дітвора (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205).
3. Притискати кого-, що-небудь до чогось, затискати де-небудь. Зловчившись, сікач всадив ікла в черево тигра і стрімким кидком прип’яв його до стовбура модрини (Радянська Україна, 5.I 1964, 4); Він дивився в полум’я вічного вогню, яке вітер рвучкими поривами намагався прип’яти до мармурового кратера могильної плити (Натан Рибак, Час, 1960, 868); * Образно. — Слухай, Лейбку, бачу — горе тебе міцно до земнії прип’яло, звівся на ніщо (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 171);
// тільки док., перен., розм. Притягти до відповідальності. Кривого Хомку випустили з тюрми, а хитрий стряпчий припнув його за крадіжку грошей (Панас Мирний, IV, 1955, 209);
// чим, перен., розм. Сковувати чиюсь дію словами, поглядом, рухом і т. ін.; зупиняти. Груня було кинулася допомогти втомленій матері стягти святну одежину, хотіла догодити, та свекруха суворим поглядом прип’яла її (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 235).