ПРИПОВЗАТИ

ПРИПОВЗА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРИПОВЗТИ́, зу, зеш, док. Повзучи, діставатися куди-небудь. Бив себе [Юр] в груди і знов приповзав на колінах до постелі, знов цілував хорій висохлі білі ноги (Гнат Хоткевич, II, 1966, 260); З ущелин, під вітру шерех, Змія приповзла (Іван Нехода, Казки.., 1958, 50); В окоп вповзає санітарка з саночками. [Санітарка:] Фу, жарко!.. [Сергій:] Марусю, ти чого сюди приповзла? А хто на батареї? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 56);
//  розм. Прийти, прибути куди-небудь небажаним. Ніхто з фашистів не вернувсь, В село приповз один Рябусь [староста]! (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 55);  * Образно. В його хатину приповзло нове горе — Марія занедужала (Мирослав Ірчан, II, 1958, 315);
//  перен. Поширившись серед людей, з’являтися де-небудь (про неприємні чутки). Не вірила стара ні повідомленням газети, ні черствим словам зятя, ні отим лихим чуткам, що приповзали до Яблунівки (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 61).