ПРИПОВІ́СТКА, и, жін., діал.
1. Приповідка. Подібно Пушкіну, Грибоєдову, Шевченку, Саят-Нова, Ахундову, весь він [Руставелі] перейде в народ і стане невіддільний від мудрості народної — в його думках, піснях, приказках, приповістках (Павло Тичина, III, 1957, 62); — Великий бог — Алла Ікбер! — закінчив старий Сулейман своєю любимою приповісткою (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 126).
2. Оповідання. Отак розказувала одрадянам Марина, й люди, слухаючи її сумну приповістку, йняли тому віри (Панас Мирний, IV, 1955, 239); У мене є невеличка, давно вже написана, приповістка «День у дорозі» (Панас Мирний, V, 1955, 375).