ПРИПОВІДАТИ, аю, аєш, недок., ПРИПОВІСТИ, ім, іси, док., діал.
1. Розповідати. Приповідають люде, що де наше теперки село, то колись ліс був (Словник Грінченка); — Раз приповідав [панотець], що світ закінчиться! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 49).
2. Приказувати. З Іваном щось недобре коїлося. Він від самого досвітку раз у раз йойкав та приповідав: — Тото ми! ..Йой, тото ми! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 39); — Приповідав лютий Кифір за кожним ремінцем дивні, ..справедливі слова (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 371).
3. Те саме, що прикладати 5. — Колись приповідали собі насмішки: «Казав Іван, що видів Штефан, як пан їв булку з молоком та й дуже вона була смачна» (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 10); Катруся була завжди скора до сміху й жартів, а у такому гурті було чого та з кого посміятися та не одно приповісти (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 127).